Остап Луцький
Дня 8 листопада року Божого 1883 в селі Лука Самбірського повіту появився на світ хлопчик, первісток в сім’ї Михайла та Михайлини Луцьких. Роди прийняла повитуха Катерина Гуцало.
Наступного дня, 9 листопада, в сільській церкві святого Миколая парох села о. Микола Кміть провів чин хрещення, нарікши хлопчика старослов’янським іменем Станіслав, яке означає стань славним. Щоправда, в зрілому віці Станіслав послуговувався більше ім’ям Остап, під яким став відомим, славним. Хресними батьками було подружжя Антоній та Осипа Луцькі з Самбора.
Батько Михайло, син Василя Луцького-Вадяка та Петрунелії Городиської, належав до роду, який корінням сягав княжих часів і належав до шляхетського гербу Драго Сасів.
Луцькі – шляхетський рід з с. Лука Самбірського повіту, знаний з початку XV століття. Першим документально зафіксованим представник цього роду є Лукіян з Луки, який був присутній у 1427 р. на з’їзді руської шляхти, яка присягала королю Владиславу Ягайлу і його синам. В 1457 році Лукіян і Данило Луцькі, та ще 16 шляхтичів підтвердили шляхетство Івана Чайковського.
Щоб краще ідентифікувати представників роду Луцьких почалися користуватися придомками -Вадяки, Одинаки, Яроші(Ярошики), Дашковичі, Ігнатовичі та інші. Родина Остапа Луцького належала до Вадяків. Вадяки виводилися від Сенька, який жив у середині XVI століття в Луці.
Мама Михайліна, дочка Михайла та Людвіги Шустер, походила з німецького роду майстрів-ремісників, які переселилися в Галичину і осіли в селі Глинне. Вона внесла в родину Луцьких багато цінних німецьких звичаїв і прикмет, а зокрема любов до праці, чистоти і порядку, які передала своїм дітям. Вона була матір’ю і вихователькою восьми дітей, чотирьох синів і чотирьох дочок: Станіслава (Остапа), Мирона, Володимира, Павла, Ольги ( в заміжжі Білинської). Юлії(Кальбова), Марії(Свістель) і Наталії(Стернюк).
Дитячі роки Остап провів на лоні чудової природи спочатку в родиноому селі на Самбірщині, а потім, після переїзду батьків в, також селі Лука , але вже на Тернопіллі, над Дністром. Хочу відзначити , що церкви в обидвох селах носили імʼя святого Миколая!
Навчався у народній школі в Луці, але чи на Самбірщині чи на Тернопільщині невідомо, яку закінчив близько 1892 року, у Бучацькій(нижчі класи), Станіславівській (1 рік), Самбірській(де склав матуру 1900 року) гімназіях. Студент права Львівського університету, вивчав філософію у Празі та літературу в Краківському університеті. Після закінчення студій короткий час вчителює в одній з польських гімназій Кракова.
Під час навчання у Кракові брав участь у літературно-мистецькому житті, спілкувався з Богданом Лепким, який склав на нього значний вплив. В помешканні Лепкого збиралася інтелектуальна громада українських мешканців Кракова, де проходили дискусії про українську літературу, мистецтво, політичне та суспільне життя. Звідси, починається шлях його пізнішої многогранної праці для українського народу.
Остап Луцький знаний як поет-молодомузівець, але після певного конфлікту з Іваном Франком полишив писання поезії.
З 1 жовтня 1907 відбував однорічну військовову службу в 95-у піхотному полку цісарсько-королівської армії, штаб якого перебував у Львові. Отримав звання підхорунжого.
Тож у 1908 Луцький переїхав до Чернівців співредактором часопису Буковина куди його запросив Стефан Смаль-Стоцький; тут працював до початку Першої світової війни. Часто навідувався до Ольги Кобилянської, з якою мав платонічний роман. Утім одружився 25 жовтня 1910 з дочкою Степана Смаль-Стоцького Іреною(Орисею). Від цього шлюбу народився син Юрій і дочка Марта.
З початком Першої світової віни призваний до цісарсько-королівської армії, служив у 95-му піхотному полку в складі 2-ї армії Едуарда фон Бьом-Ермолkі.
Наказом штабу 22-ї k.u.k. бригади призначений ад’ютантом ерцгерцога Вільгельма Ґабсбурґа (Василя Вишиваного), командувача «Групи ерцгерцога Вільгельма» у поході австро-німецьких військ на Правобережну Україну. Сотник Української галицької армії (УГА) — шеф штабу IV Золочівської бригади (зокрема, міста Тернопіль, Бучач — тут проживав з кінця листопада 1918 до 6 травня 1919 року в монастирі оо. Василіан разом з шефом Вільгельмом Габсбургом-Василем Вишиваним). Старшина з особливих доручень при штабі Головного Отамана Симона Петлюри.
Від 1921 р. живе у с. Воля-Довголуцька на Стрийщині. У 1925–1939 роках — член ЦК УНДО. Посол до сейму Польщі (1928–1935) та сенату (1935–1939).
З 1928 р. один з провідних діячів української кооперації в Галичині. В 1929–1939 роках — голова дирекції РСУК. Очолював наглядову раду Центросоюзу (1928–1939).
Заарештований НКВД в 2 жовтня 1939 р. Про перебування в концтаборах немає багато відомостей. Є тільки декілька листів. Останнього листа датовано 18.05.1941 року з Котласу до знайомого зі Львова. Загинув у більшовицькому концтаборі 8 жовтня 1941 року.